Фотогалерея
Это настоящая магия! Виртуальные туры позволяют посетить самые разные места, не вставая из-за компьютера!
|
|
Головна /
Магія /
Як мене лісовик плутав
|
|
Як мене лісовик плутав
Якось довелося мені випадково виявитися в одному сибірському селі. Сіло велике, там у них ліспромгосп був, багато молодого здорового народові на заробітки приїжджало. Стояло сіло на річці, по якій до нього лише і можна було б добратися, коли б не аеропорт. Тобто це він так лише звався звучно: аеропорт, а на ділі це була просто поросла травою галявина посеред тайги, та зроблений з колод будиночок невеликої з краю. І все.
Попав я в це село по річці, а відлетіти захотів літаком. Та і не те що захотів саме літаком, а просто жоден іншої можливості у мене не було - річка після злив розлилася і стала небезпечною. Літачок літав там маленький такий, Ан-24, що прозвав "кукурудзяником". І літав він не часто, так, що мені довелося чекати декілька днів рейса. І ось знічев'я я бродив довкола по околиці, не відходячи, втім, далеко. Хоча тайга мені і не в чудасію, але без хорошого навику, як я твердо знав, заблукати в ній справа зовсім нехитра. Знать-то я знав, але таки заблукав! Відійшов всього на декілька метрів, а на те ж саме місце повернутися не зміг. Голоси людей чую - йду прямо на голоси, а вони затихають і я нікуди не виходжу. Беру себе в руки, дивлюся уважно, твердо знаю в якій стороні сіло - але не можу вийти! Все-таки минулий мій досвід допомагав і довго в якомусь одному напрямі я не йшов - адже сіло-то поруч! Ну, думаю, якщо завидна не вийду - доведеться ночувати! А у мене нічого не немає - ні сірників, ні навіть ножика перочинного, а місце дике і відразу мені про вовків подумалося.
Н-так, що робити-те? Адже і головне що образливо? Знаю точно, що я десь поруч! Раз у раз чую голоси, звук якогось мотора, чую, як хтось дрова рубає, а дрю6ина його поїсти зве - а вийти ніяк не можу! Почало сутеніти. Затурбувався я серйозно, але узяв себе в руки, паніку не допускаю в серці, стою і думаю: як би дід мій поступив у такому разі? Ну, дід! Дід би відразу одяг навиворіт вивернув! Стоп! А я чого ж зволікаю? Сильно цивілізований став? У лісовика перестав вірити? Адже це і вірно лісовик мене водить! Чи мислимо справа, в сотні метрів від села дорогу по звуку не знайти! Зняв я свою куртку і штани, вивернув їх навиворіт, одягнув і знову пішов на звук. Прошел метрів, напевно, 50 і несподівано вийшов на просіку. Ну а вже по просіці легко по звуку голосів дорогу знайти! Вийшов я якраз до аеродрому цьому, бачу, в хатинки люди якісь стоять, підійшов. Один поглянув на мене і запитує що, мовляв, заблукав? "З чого це ти узяв", - відповідаю! Він усміхається - "Та ось, одяг у тебе навиворіт вивернув, лісовика ти обманював". Але не сміється, а так, посміхається лише. Зав'язалася розмова. І ось місцеві жителі розповіли мені, що в цих місцях частенько не те що прийшлі, а і вони, місцеві, трапляється, блудять. Звук тут чомусь дуже добре на далекі відстані розноситься, відбивається від дерев і горбів і з іншого зовсім напряму чується! І не лише це, а і взагалі місце таке, тут, говорять " лісовик водить". І все без виключення вчинок мій, ну, що одяг навиворіт вивернув - все це схвалили. І не лише прості лісоруби, але і люди утворені, геологи з разведпартії, теж. Геологи, до речі, сказали, що в цих місцях і компас не помічник, стрілка показує куди попало північ і південь місцями міняються ледве не з кожним твоїм кроком. Імовірно це відбувається із-за великих покладів металу в цих краях. Ось вони ці поклади і шукали там. Не знаю, знайшли чи ні, тому що наступного дня я на "кукурудзянику" благополучно у велике місто вилетів. І доки над тайгою ми летіли, я все думав, що адже ось міг я сповна реально тут навіки і залишитися. З пташиного польоту вона як безкрайнє море, від краю і до краю горизонту, тайга-то наша, сибірська. |
|
|
|
|
