Історія ця сталася в 30-і роки минулого століття в Болгарії, в одному гірському селі.
Селяни цього села містили овець, а пас їх місцевий сільський пастушок, хлопчисько років 12-13. Вранці він по дворах ходив, овечок в стадо збирав, виганяв їх на пасовищі та і пас там до вечора, а увечері назад в село приганяв.
І ось одного дня вівці повернулися без нього. Стурбовані батьки зробили розшуки, спочатку самі, а потім і сусіди стали допомагати. Після і все село вийшло на пошуки. Але все було марно. Пропав хлопчина! Навіть жодних слідів від нього не знайшли.
Мати сходила до місцевої ворожки, яка " на цукор дивилася", тобто ворожила на цукрі, і та їй сказала, що син її вівцю втратив, і тому боїться додому повертатися, боїться означає, що його лаяти будуть. І ще сказала ворожка, що увечері він сам повернеться, коли зголодніє як слід.
Одна вівця дійсно пропала, не повернулася разом з іншими в село. Ось мати ворожці-то і повірила.
Та лише ні того вечора, ні в наступний, хлопчина в село не повернувся. А повернувся він лише на третю добу, і втрачену вівцю з собою привів.
Так що ворожка тут права була. Права та не зовсім! Розповів хлопчина, що побачив він як вівця від стада віддаляється, і побіг за нею. І небагато він зовсім відбіг, а вже начеб і заблукав, начеб і місце незнайоме! Та як же незнайоме, коли з хлопчиськами все довкруги давно облажено і оббегано?! Але стоїть він, розгубився і куди йти не знає.
І раптом личить до нього жінка . Лицем світла, а сама вся в чорному.Заспокоює його і говорить, підемо, мовляв, я тебе виведу. І так йому спокійно стало, так на душі добре, що пішов він,не вагаючись, з жінкою цій.
Вивела вона його на галявину. Поспи, говорить, на цьому горбку небагато, не бійся нічого. Вівцю я тобі приведу. А щоб в селі тебе не лаяли - скажи людям, що там-то і там-то заритий в землі клад, і в нім речі золоті і монети. І, як вириють, хай в місцеву церкву всі і віддадуть.
Тут хлопчина відчуває раптом, що і насправді сон його долає. Ліг та і заснув. А пробуджується - бачить що вівця тут, з ним, травичку мирно їсть, а сонце вже зовсім майже сіло. Ну і поспішив він в село. А про те, що він цілих три дні і три ночі підряд проспав, він і не здогадувався тоді, лише від матері про це і взнав!
Ну, в селі розповіді його ніхто не повірив. Проте батько з дідом все ж узяли лопати, пішли до вказаного місцю, і стали копати. І чудова справа! дійсно викопали старую-престарую шкатулку, а в ній і монети, і дрібниці золоті, все як хлопчина розповідав!
Тут вже стали до нього з розпитами приставати, і мало помалу він пригадав, що коли він спав, жінка ця незнайома з ним розмовляла, щось йому розповідала, і показувала навіть. Але що, він пригадати не міг.
Віднесли знахідку в церкву попові сільському. Піп зовсім вже старенький був, але розумний, ввічливий. Селяни часто з ним радилися по житейських своїм питанням. Зацікавився піп цією справою. Вислухав хлопчини уважно, і попросив галявину цю з горбком, йому показати.
Ну, показали, звичайно. І пригадав тоді піп, що ще його дід, теж священик, йому розповідав, що колись давно, коли був він ще молодим батюшкою жила в селі жінка прийшла, і ходила вона завжди в чорному, точно як хлопчина розповідав. І славилася ця жінка тим, що передбачала майбутнє, зниклу худобу відкривала і місця точно вказувала, де колодязі рити, воду, значить, під землею знаходила.
І ось коли вона вмирала, то попросила поховає її не кладовище, а в ліску, на сонячній галявині, що і було виконано.
Пошукали довкола і знайшли залишки хреста, зовсім вже прогнилі, від часу і негоди почорнілі. І зрозуміли тоді, що це вона і є, могила прийшлої жінки в чорному. Поправили мужиків могилу, і хрест кам'яний поставили на частину від тих грошей, що в кладі були. А оскільки імені жінки цієї ніхто не знав, то і написали просто - похована, мов, тут раба божія, що людям допомагала. І все.
А хлопчина після цього теж передбачати став, та як точно! І ні в карти, ні в каву не дивився, а так просто, зайде про що розмова, або запитають його про що, вони і скаже. Спочатку люди сміялися лише, але коли то одне, то інше збуватися стало, то і повірили в його дар.
А історію цю мені вчора розповіла його дочку, якою із здоров'ям допомагаю, лікую її сибірськими травами.